Повернення відповідальності за незаконне збагачення: аналіз законопроектів

Партнер ЮК «SLS Group» Семена Грапенюк у своєму блозі у виданні Lойер проаналізувала Рішення КСУ, яким було визнано неконституційною статтю 368-2 ККУ та здійснила аналіз 13 законопроектів про повернення відповідальності за незаконне збагачення.

Бурхливу реакцію в ЗМІ та серед правників викликало Рішення Конституційного суду України від 26 лютого 2019 року №1-р/2019, яким було визнано неконституційною статтю 368-2 Кримінального кодексу України. Вказана стаття передбачала відповідальність високопосадовців за незаконне збагачення.

Така реакція була зумовлена, по-перше, тим, що дана стаття була включена в Кримінальний кодекс України на виконання вимог Європейського союзу щодо виконання Плану дій з візової лібералізації та вимог Міжнародного валютного фонду. По-друге, тим, що визнання її неконституційною унеможливлює притягнення посадовців до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, що, в свою чергу, є величезним кроком назад в боротьбі з корупцією.

Так, згідно з інформацією оприлюдненою прес-службою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), станом на 28 березня закрито 65 кримінальних проваджень порушених за статтею 368-2 КК України, в межах яких чотирьом особам було оголошено підозру.

Суть Рішення Конституційного суду зводиться до того, що Суд розуміє важливість боротьби з корупцією і вбачає за необхідне існування в національному законодавстві норми, яка б передбачала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, проте вважає неприпустимим формулювання статті в такому вигляді, як це було зроблено в статті 368-2 КК України з огляду на наступне:

  • стаття не узгоджується з конституційним принципом презумпції невинуватості та порушує приписи статті 63 Конституції України щодо неприпустимості притягнення особи до відповідальності за відмову свідчити проти себе та своїх близьких;
  • стаття покладає обов’язок доказування на особу, яка притягається до кримінальної відповідальності, в той час як обов’язок доведення вини посадової особи у вчиненні такого злочину, як незаконне збагачення, має покладатися законом лише на державні органи, уповноважені процесуальним законом;
  • статтею уможливлюється притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення особи, яка на законних підставах набула активи у власність, але не має підтвердження законності підстав такого набуття.

Критики позиції, висловленої в Рішенні КСУ, вказують на те, що існування норми права про незаконне збагачення в такому вигляді, як це було зроблено в ст. статті 368-2 КК України, є виправданим і юридично коректним зважаючи на наступне:

  • така редакція статті найбільше відповідає її основному завданню – стати бар’єром отримання підкупів в будь-яких формах;
  • така стаття відповідає нормам міжнародного права, заважаючи на те, що стаття 20 Конвенції ООН проти корупції, яка ратифікована Україною, проголошує що за умови дотримання своєї конституції кожна Держава – учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, яке вона не може раціонально обґрунтувати;
  • будь-яка норма кримінального кодексу не повинна розглядатись і застосовуватись у відриві від інших норм кодексу і до ст. 268-2 КК України, як і до будь-якої іншої, застосовуються положення кодексу щодо, зокрема, обов’язку доказування, суб’єкта доказування, обов’язку доведення вини тощо.

Станом на сьогодні зареєстровано вже 13 законопроектів про повернення відповідальності за незаконне збагачення. Більшість з них враховує позицію КСУ та не покладає обов’язок доведення законності набуття активів на особу, яка притягається до відповідальності.

В ряді законопроектів пропонується доповнити статтю посиланням на обов’язкову відсутність в діях особи ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак одержання неправомірної вигоди. Нагадаю, попередня редакція статті 269-2 містила вказівку на обов’язкову відсутність ознак хабарництва при кваліфікації дій як незаконне збагачення.

Проте, на думку Головного науково-експертного управління, кваліфікація дій згідно з вказаною статтею не повинна ставитись у залежність від наявності (відсутності) ознак інших корупційних діянь, оскільки, в Особливій частині КК міститься низка складів злочинів, об’єктивна сторона яких являє собою той чи інший спосіб незаконного отримання майна, зокрема, крадіжка, вимагання, шахрайство тощо. Відповідно, щоб не перераховувати усі ці злочини у тексті ст. 368-5 рекомендується використовувати усталені правила кваліфікації злочинів.

Також в деяких проектах закону пропонується посилити відповідальність за такий злочин аж до «позбавлення волі довічно» з конфіскацією майна. Така міра відповідальності в очах українських громадян, ймовірно виглядала б справедливо, зважаючи на те що більшість проблем в нашій державі ми пов’язуємо з високим рівнем корупції та безкарністю чиновників. Разом з тим, експерти зауважують, що у системі покарань, передбачених чинним КК, довічне позбавлення волі є найсуворішим, а тому застосовується переважно за посягання, які ставлять під загрозу життя людини або спричиняють їй смерть і прирівняння незаконного збагачення до умисного вбивства за обтяжуючих обставин не відповідає принципу співрозмірності покарання злочинному діянню.

Також в окремих законопроектах пропонується не застосовувати строки давності при притягненні особи до відповідальності за вчинення дій, які кваліфікуються як незаконне збагачення.

Звертає на себе увагу текст норми, запропонований в законопроекті 10110-2, згідно з яким під незаконним збагаченням пропонується розуміти не лише отримання у власність активів, а й користування особою активами у відповідному розмірі.

З одного боку, таке формулювання дозволило б охопити випадки, коли особа юридично оформлює власність на інших осіб, проте фактично користується таким майном (проживає в чужому будинку чи квартирі, їздить на чужому автомобілі тощо). З іншого боку, експерти вказують на те, що користування майном не може бути інкриміноване особі, оскільки чужі активи, якими особа лише володіє та/або користується (тобто, не є їх власником), не є предметом незаконного збагачення.

Аналіз законопроектів, що пропонуються на розгляд Верховній раді України, дозволяє зробити висновок, що Кримінальний кодекс України буде доповнено статтею аналогічною по своїй суті статті, визнаній неконституційною Рішенням Конституційного суду України від 26 лютого 2019 року №1-р/2019, але без вказівки на те, що особа притягається до відповідальності у випадку, коли не може довести законність походження своїх статків.