І знову про Приват: що означає рішення у справі Суркісів

Олександр Терещенко, член Асоціації правників України, юрист ЮК «SLS Group», у своїй колонці на thepage.ua розповів, чому протягом останнього місяця вітчизняне медіаполе не залишають дві теми – коронавірус та Приватбанк.

Якщо з першим все зрозуміло, то чому всіх так зацікавили банки?

Так, наприкінці березня у першому читанні Верховна Рада України підтримала так званий «приватбанківський закон». Він має на меті деталізувати процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку за участі держави (інакше кажучи, націоналізацію) та не допустити повернення банку попереднім власником.

Ледь стихло обговорення навколо цього Закону – його конституційності та необхідності, – як піднялась нова хвиля обговорень навколо Привату.

Передісторія

На початку 2017 року, після завершення процедури націоналізації Приватбанку, до суду звернулися кілька іноземних клієнтів його Кіпрської філії. Вони вимогали зобов’язати банк виконувати раніше укладені депозитні договори шляхом надання можливості користування та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на рахунках.

Забезпечення позову в цій ситуації фактично ототожнюється з його повним задоволенням.

Це формулювання включало в себе і обов’язок банку нараховувати та сплачувати відсотки за депозитними вкладами, і повернення коштів після завершення строку депозитного договору. Ніби все просто. Однак диявол ховається в деталях: бенефіціарами цих компаній можуть бути особи, пов’язані з попередніми власниками банку, а їхні вклади в процесі націоналізації включили до капіталу Привату, і потім держава успішно викупила їх за символічну суму – за 1 гривню.

Печерський суд почав розгляд у лютому 2017-го, але змушений був його зупинити до вирішення іншої справи. У ній суд мав відповісти на головне питання: а чи дійсно особи були пов’язаними з банком і чи були законними всі пов’язані з цим дії? Фактично справа зупинилась, так і не почавшись. Єдине, що встиг суд, – забезпечити позов. І ось навколо цього забезпечення та його виконання три роки тривали баталії. Саме про нього всі говорять упродовж кількох останніх днів.

По суті

Печерський районний суд 21 лютого 2017 року у своїй постанові здійснив забезпечення позовних вимог, встановивши за Приватбанком обов’язок виконати зобов’язання щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками позивачів.

Більш ніж через три роки, 12 березня 2020 року, цей самий суд роз’яснив, як виконати це рішення. А 15 квітня Київський апеляційний суд підтримав позицію Печерського суду та фактично зобов’язав Приват сплатити близько $250 млн позивачам. Питань до ситуації — безліч.

Насамперед, варто звернути увагу, що забезпечення позову у цій ситуації фактично ототожнюється з його повним задоволенням. Вимоги позивачів зводяться до зобов’язання банку дотримуватись договору та сплачувати належні їм кошти. Встановлення такого забезпечення є достатньо спірним.

Адже, відповідно до українського законодавства, суди не повинні вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо за таких умов спір не вирішується по суті.

Тому існує думка, що подібні питання мають вирішуватися виключно разом із розглядом справи по суті, щоб не створювати шляхів до зловживань. Якщо врешті буде доведено, що власники кіпрських компаній все ж таки були пов’язані з банком, а держава під час націоналізації діяла правильно, то повернути виплачені у межах забезпечення кошти буде надскладною задачею.

Існуюча ситуація явно вказує на серйозні проблеми регулювання у банківському секторі та судовій системі України.

Крім цього, ще у 2017 році представники Привату піднімали питання про неможливість розгляду цієї справи українськими судами, адже аналогічна справа вже розглядалася на Кіпрі. Однак вони так і не спромоглись надати докази цього. Доволі дивна доказова стратегія.

Насамкінець, виникає питання: чому за три роки представники банку не домоглися скасування забезпечення позову? Законодавство передбачає таку можливість і не обмежує сторони у можливості неодноразово подавати мотивовані заяви з цього приводу.

Що тепер?

Всіх турбує, що тепер і які наслідки це матиме. Юридично – все просто: банк має виконати свої зобов’язання відповідно до умов депозитних договорів: надати доступ до рахунків, виплатити належні клієнтам кошти. Фактично – все складніше. Банк мав зробити це ще 3 роки тому, однак знаходив аргументацію для невиконання цього рішення суду. Впевнений, що у керівництва та юристів Привату ще є аргументи, щоб продовжити не виконувати вже «роз’яснене» рішення.

Водночас, не виконуючи рішення суду, керівники банку наражають себе на небезпеку. Адже за це, відповідно до вітчизняного законодавства, передбачена відповідальність (аж до кримінальної).


Чи виплатить держава в особі Приватбанку ці кошти, чи буде знайдено інший механізм, який розв’яже цей конфлікт, – ми дізнаємось найближчим часом. Однак існуюча ситуація явно вказує на серйозні проблеми регулювання у банківському секторі та судовій системі України.