Як захистити честь, гідність та ділову репутацію, порушені поширенням недостовірної інформації невідомими особами

З розвитком медіа-технологій кожен Інтернет-користувач має можливість поширювати інформацію будь-якого змісту. Нерідко такі можливості використовуються з недобросовісною метою для поширення інформації, яка може заподіяти шкоду фізичній чи юридичній особі. У випадках, коли така інформація є образливою, недостовірною або перекрученою, особа може захистити свої права в судовому порядку.

Часто автори та особи, які розповсюджують неперевірену інформацію або інформацію, яка має на меті заподіяти шкоду честі, гідності чи діловій репутації особи, намагаються уникнути відповідальності та докладають зусиль для того, щоб відомості про автора та власника веб-ресурсу були невідомі. Поширення недостовірної інформації в мережі Інтернет анонімно без вказання автора чи на веб-сайтах, власників яких встановити неможливо, створює практично безмежну свободу дій та висловлювань та значно ускладнює можливість притягнення таких осіб до відповідальності.

Разом з тим Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

Особливістю захисту честі, гідності в порядку окремого провадження, порівняно з позовним провадженням, є те, що саме заявник повинен довести факт поширення про нього недостовірної інформації та надати суду докази неправдивості такої інформації. Варто зазначити, що суди неохоче займають сторону заявників в такій категорії справ, пов’язаних із захистом честі, гідності та спростуванням недостовірної інформації, посилаючись на конституційне право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань тощо. Однак, завданням сторони, права якої порушені розповсюдженням про неї недостовірної інформації, є переконати суд в тому, що поширена інформація є недостовірною або перекрученою і довести, що заявником були вжиті всі можливі заходи щодо встановлення особи, яка поширила неправдиву інформацію. Хоча такий спосіб захисту є менш ефективним, порівняно із позовним провадженням, коли зобов’язати спростувати чи видалити недостовірну інформацію можна конкретну особу, яка її поширила, однак, він є чи не єдиним механізмом захисту честі, гідності, ділової репутації, коли неможливо встановити осіб, які її поширили. У разі доведеності заявником наявності підстав для встановлення факту поширення неправдивої інформації, суд констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її.