Забезпечення позову в нових редакціях процесуальних кодексів

Нове процесуальне законодавство вносить низку новел в інститут забезпечення позову. В нині діючих цивільному та господарському процесуальних кодексах регулювання забезпечення позову здійснюється майже однаково з невеликими відмінностями, що стосуються особливостей суб’єктного складу кожного з процесів. В «старій» редакцій ЦПК інститут забезпечення позову був доволі детально врегульований, тоді як забезпечення позову в господарському та адміністративному процесах фактично регулювалося в основному постановами пленумів вищих господарського та адміністративного судів.

Способи забезпечення позову.

В нових редакціях цивільного та господарського процесуальних кодексів застосовано уніфікований підхід до способів забезпечення позову. Зокрема, пропонуються наступні:
1) накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановлення обов’язку вчинити певні дії;
4) заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;
5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупинення продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передача речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
І два нові способи забезпечення позову, які раніше не згадувалися в процесуальних кодексах:
8) зупинення митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;
9) арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Окрім того, і ЦПК і ГПК в нових редакціях передбачають можливість забезпечення позову іншими способами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, передбаченими в кодексах заходами. Варто згадати, що в раніше діючій редакції ГПК містилася пряма заборона забезпечення позову заходами, не передбаченими кодексом.
Правове регулювання забезпечення позову в КАС дещо відрізняється від ЦПК і ГПК, що зумовлено специфікою суб’єктного складу та предметною спеціалізацією, проте, і в даному випадку законодавець пішов по шляху деталізації правового регулювання і питанню забезпечення позову присвячений цілий розділ на заміну двох статей, які регулювали забезпечення позову в раніше діючій редакції. Так, зокрема, в «новому» КАС способи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб’єкта владних повноважень та заборона вчиняти певні дії доповнилися такими способами, як встановлення обов’язку відповідача вчинити певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. На відміну від ЦПК і ГПК, нова редакція КАС не містить можливості вжиття заходів забезпечення позову, не передбачених кодексом.
Змінилися також строки розгляду судом питання про вжиття заходів забезпечення позову: зараз і ЦПК і ГПК і КАС передбачають, що заява розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.
Ще однією новелою процесуальних кодексів є те, що суду надано право викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням.
Зустрічне забезпечення. Найбільшою новацією господарського та цивільного процесуального законодавства в регулюванні відносин забезпечення позову є введення інституту зустрічного забезпечення. В попередньо діючих редакціях процесуальних кодексів такий інститут був відсутній, проте, варто зауважити, що ЦПК містив положення щодо внесення заявником застави для гарантування відшкодування потенційних збитків відповідача у зв’язку з вжиттям заходів забезпечення позову. На практиці така застава застосовувалася вкрай рідко.
В нових же цивільному та господарському процесуальних кодексах, окрім можливості відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, передбачена можливість, а в деяких випадках – обов’язок суду застосовувати зустрічне забезпечення. Зустрічне забезпечення позову врегульовано достатньо детально, що надає судам змогу ефективно застосовувати заходи забезпечення без ризику заподіяння непоправної шкоди інтересам інших осіб, коли сам факт вжиття заходів забезпечення позову може привести до виникнення збитків у особи, відносно якої їх застосовано.
Аналогічно як і у випадку з способами забезпечення позову, способи зустрічного забезпечення не обмежуються заходами, вказаними в кодексах і передбачається можливість вчинення інших, визначених судом, дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов’язаних із забезпеченням позову. Проте, як правило, зустрічне забезпечення здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, а у випадку неможливості внести відповідну суму – шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи.
«Новий» ЦПК навіть передбачає випадки, коли застосування зустрічного забезпечення судом є обов’язковим, а саме:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Наслідком невиконання особою, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк є скасування ухвали про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
«Новий» КАС не містить такого поняття як зустрічне забезпечення, проте, аналогічно як і в «нових» ЦПК та ГПК передбачає право особи на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися у випадку залишення позову без розгляду, а також закриття провадження у справі з визначених кодексом підстав. Поряд з цим, варто звернути увагу, що згідно вимог КАС, якщо вжиттям заходів забезпечення позову порушені права або інтереси суб’єкта владних повноважень положення щодо відшкодування збитків не застосовується.
Принципово відрізняється регулювання відносин скасування заходів забезпечення позову. Так, зокрема, раніше діючим ЦПК України право ініціювати скасування заходів забезпечення позову надавалося лише особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення та встановлювався строк – протягом п’яти днів з дня отримання копії такої ухвали. Тоді як в попередніх редакціях КАС і ГПК питанню скасування заходів забезпечення адміністративного позову увага майже не відводилася і скасування забезпечення регулювалося в основному постановами пленумів вищих господарського та адміністративного судів.
За нині діючими правилами суд має право скасовувати заходи забезпечення позову як з власної ініціативи, так і за клопотанням учасника справи. Будь-якого учасника, а не лише особи, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, і прямо передбачається, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин.
Звертає на себе увагу нове регулювання в ЦПК та ГПК строків дії заходів забезпечення позову. Так передбачається, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. І лише якщо протягом вказаного строку буде відкрито виконавче провадження – вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Чинними редакціями процесуальних кодексів прямо передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Вказані законодавчі положення, в свою чергу, покладають на суд обов’язок видавати ухвали про забезпечення позову, з дотриманням вимог до виконавчого документа і покликані не допускати виникнення ситуацій, коли ухвалу про забезпечення позову неможливо виконати в примусовому порядку у зв’язку з невідповідністю її форми чи змісту вимогам законодавства про виконавче провадження.