Колектори «в законі» або чи є вдалою чергова спроба нардепів врегулювати їхню діяльність

«Свіжий» проєкт закону №4241 є певною альтернативою 2019 року, і передбачає запровадження правового регулювання колекторської діяльності в трьох основних напрямах.

Адвокат нашої компанії Ірина Романюк у свої колонці на delo.ua розповіла про новий законопроєкт щодо врегулювання колекторської діяльності.

Наприкінці січня Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості». Чи призведе його ухвалення до реальних змін у відносинах між боржниками та колекторами? Які ключові новели спрямовані на реальний захист прав боржників?

Документ є далеко не першою спробою законодавців встановити правила гри на доволі активному ринку послуг щодо стягнення простроченої заборгованості з боржників.

Так, іще у 2011 році до ВРУ внесено законопроєкт №9379 «Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників». Ним пропонувалося заборонити надання колекторських послуг щодо фізосіб-боржників — до прийняття спеціального закону, який регулює таку діяльність.

Уже у 2019 році зареєстровано законопроєкт №2133 «Про захист прав та законних інтересів боржників при здійсненні колекторської діяльності». Він запроваджує поняття колекторської діяльності, визначає вимоги до її організації та здійснення, встановлює необхідність ліцензування та передбачає введення адмінвідповідальності за порушення порядку її здійснення. В грудні того ж року документ був прийнятий парламентом у першому читанні — з того часу досі готується до другого читання.

Новий проєкт закону №4241 є певною альтернативою 2019 року, і передбачає запровадження правового регулювання колекторської діяльності в трьох основних напрямах.

фото: depositphotos

Напрям перший

Впровадження національного регулятора у взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості, та встановлення вимог до колекторських компаній.

Так, функції регулятора пропонується покласти на Нацбанк, до повноважень якого належатиме, зокрема:

— встановлення вимог до кредитодавців, нових кредиторів, колекторських компаній та їх діяльності при врегулюванні простроченої заборгованості;

— здійснення нагляду та контролю за додержанням ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, у тому числі вимог до взаємодії зі споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості тощо.

Запроваджується й функціонування реєстру колекторських компаній, ведення та адміністрування якого теж покладається на НБУ.

Юрособа набуває право врегульовувати прострочену заборгованість виключно після подання Нацбанку необхідних документів та інформації й включення її до реєстру колекторських компаній.

Поряд з очевидним позитивом у спробі запровадити вимоги до колекторських компаній як основних суб’єктів врегулювання простроченої заборгованості, не можу не відзначити певну розпливчастість в формулюванні таких вимог.

Так, наприклад, вказуючи на необхідність надання потенційною колекторською компанією запевнення про проходження її працівниками навчання щодо вимог до взаємодії зі споживачем при врегулюванні простроченої заборгованості, захисту прав споживачів та обробки персональних даних, законопроєкт № 4241 не визначає жодних вимог до такого навчання, порядку його проходження та критеріїв визначення якості відповідного навчання.

Крім того, висловлюються загальні зауваження щодо наділення Нацбанку нехарактерними для нього виключними функціями у сфері регулювання колекторської діяльності.

Напрям другий

Встановлення вимог до способів і методів дозволеної взаємодії колекторських компаній з боржниками.

Перший великий блок вимог спрямований на припинення незаконної практики у діяльності колекторських компаній, коли боржник утримується в інформаційному “вакуумі” та позбавлений способів дізнатися, хто до нього телефонує, на яких підставах вимагає сплату боргу, та з яких відносин такий борг узагалі виник.

Так, відповідно до законопроєкту № 4241, уже під час першої взаємодії із боржником колекторська компанія зобов’язана повідомити: найменування кредитора, своє найменування та адресу, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка здійснює взаємодію, правову підставу взаємодії, розмір простроченої заборгованості. Крім того, на вимогу боржника колекторська компанія зобов’язана у встановлений строк надати документи, що підтверджують усю надану боржнику інформацію.

Далі, документ передбачає важливу новелу щодо захисту приватного життя та конфіденційної інформації про особу. Перш за все, колекторам заборонено обробляти персональні дані третіх осіб, які не надали згоду на їх обробку або висловили заборону щодо такої обробки, в тому числі близьких осіб боржника. Також не дозволяється обробляти певну інформацію й стосовно самого боржника, як то відомості щодо: графіку його роботи, місця та часу відпочинку, поїздок в межах та за межі України, місця та часу зустрічі з рідними, друзями, інформації у соціальних мережах.

І нарешті, встановлюються вимоги безпосередньо щодо етики самих заходів врегулювання заборгованості зі споживачами. Заборонено:

— використовувати в спілкуванні з боржниками погрози, шантаж, ображати особисту гідність особи;

— вводити в оману боржника щодо будь-яких питань, пов’язаних із простроченою заборгованістю;

— із власної ініціативи взаємодіяти з боржником після 20:00 та до 8:00 понад 2 рази на добу;

— вимагати від близьких осіб боржника та інших осіб взяти на себе зобов’язання зі сплати простроченої заборгованості тощо.

Наведені новели є безумовно позитивним кроком у врегулюванні часто незаконної на сьогодні діяльності колекторів при взаємодії із боржниками. Єдине зауваження, яке тут напрошується: вказані вище положення щодо захисту прав боржників стосуються лише фізосіб у відносинах за договором про споживче кредитування, тобто фактично оминають інших учасників кредитних відносин, як то фізособи-підприємці та інші суб’єкти малого бізнесу.

Напрям третій

Впровадження заходів впливу до недобросовісних колекторських компаній

Положеннями законопроєкту передбачено таке реагування на порушення колекторами правил і вимог щодо взаємодії з боржниками:

— покладення на колекторську компанію обов’язку відсторонити від роботи будь-кого з їхніх керівників або працівників у разі їх невідповідності встановленим вимогам;

— письмове застереження з вимогою про усунення виявленого порушення;

— обов’язок кредитодавця, нового кредитора достроково розірвати в односторонньому порядку договір із колекторською компанією;

— накладення штрафу;

— тимчасова заборона на здійснення колекторської діяльності;

— виключення відомостей про компанію із реєстру колекторських компаній;

— тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг.

Підсумовуючи

Загалом проєкт закону № 4241 є актуальною та необхідною спробою законодавця припинити незаконну практику «вибивання» боргів із позичальників шантажами та погрозами.

Ба більше, в подальшій перспективі такий закон покликаний змінити методи діяльності колекторських компаній з психологічного тиску на боржників у площину реструктуризації боргів, що відповідає світовій практиці.

Та для такої зміни недостатньо лише законодавчих змін. Необхідним є перш за все становлення відповідального й добросовісного ставлення боржників до повернення отриманих ними позичених коштів.

Ірина Романюк, член Асоціації правників України, адвокатка ЮК «SLS Group»