ВП ВС висловила свою позицію щодо перебігу позовної давності у разі пред’явлення позову, який суд залишив без розгляду

Велика Палата ВС не погодилася з правовими висновками, викладеними в постановах КЦС ВС щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред’явлення позову, залишеного судом без розгляду, та відступила від них.

ВП ВС зауважила, що зміст інституту позовної давності, запроваджений нормами ЦК України від 16 березня 2003 року, суттєво відрізняється від інституту позовної давності, що існував на час дії ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, яким позовна давність визначалась як строк для захисту права за позовом особи, а не як строк для звернення такої особи до суду з позовом.

На відміну від статей 71, 76, 79 ЦК УРСР, перебіг позовної давності за нормами чинного ЦК України починається від дня, коли особа довідалася (могла довідатися) про порушення свого права, загального правила про переривання позовної давності пред’явленням особою позову не встановлено.

Велика Палата ВС не погодилася з посиланням судів попередніх інстанцій на норми частин 2, 3 ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності у зв’язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який надалі залишений без розгляду.

Зі статей 263 та 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у разі зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов’язку.

Отже, норма ст. 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або непереривання позовної давності в такому випадку, тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Такі висновки були зроблені ВП ВС у справі № 904/3405/19 за позовом ОКП «Електромережі-Південне» до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про стягнення боргу, пені, річних та інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов у частині основного боргу, інфляційних витрат і 3 % річних, а у стягненні пені відмовили. КГС ВС передав справу на розгляд Великої Палати ВС у зв’язку з необхідністю відступу від висновків КЦС ВС, про які йдеться вище.

ВП ВС відступила від цих висновків, а також від низки висновків ВП ВС про те, що позовна давність шляхом пред’явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Окрім того, Велика Палата ВС постанови судів попередніх інстанцій у справі № 904/3405/19 змінила лише у мотивувальній частині, а в решті залишила без змін.

Постанова Великої Палати ВС від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20).

Джерело: loyer.com.ua

Фото: Pexels