Аліменти: війна батьків чи інструмент захисту дитини

Олександр Терещенко, юрист ЮК «SLS Group», у своїй колонці на thepage.ua розповів, що розуміється під поняттям «аліменти» в межах українського законодавства.

У сучасному світі батьки та діти нерозривно пов’язані не лише сімейними узами, а й набором взаємних прав і обов’язків.

Ймовірно, найвідомішими широкому загалу та спірними серед них є зобов’язання щодо матеріального утримання — так звані аліменти.

Насамперед, варто уточнити, що під поняттям «аліменти» в межах українського законодавства розуміється не лише обов’язок батьків матеріально забезпечувати дітей, а й право останніх розраховувати на таке забезпечення.

Тобто, за певних умов, і батьки можуть очікувати та законно вимагати фінансової допомоги з боку своїх дітей. На стосунки між чоловіком та дружиною це, до речі, також розповсюджується, та все ж повернемось до дітей.

Говорячи про аліменти, хочеться нагадати батькам та їхнім юристам про те, що аліменти є власністю дитини, хоч і сплачуються вони на користь одного з батьків (опікуна), з яким проживає дитина.

Це свідчить про те, що отримані таким чином кошти мають використовуватися безпосередньо на утримання та розвиток дитини, а не на задоволення особистих потреб батьків. На жаль, про це часто забувають. У такому разі платник аліментів має повне право вимагати зменшення суми платежів.

Альтернативою зменшенню є зарахування аліментних платежів на особистий картковий рахунок дитини. Що б ви не обрали, передусім необхідно буде встановити факт нецільового використання коштів.

Для цього потрібно звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання дитини, бо саме він уповноважений здійснювати нагляд за використанням аліментів.

Для багатьох юристів стане сюрпризом, що «орган опіки та піклування» — це не що інше, як виконавчий комітет міської ради.

(Не)очевидні речі

Щодо актуальних мінімальних та максимальних розмірів аліментів, порядку стягнення та зміни розміру написано достатньо.

Тим паче, що за декілька місяців на нас очікує новий календарний рік, з початком якого зміниться прожитковий мінімум, а це призведе до зміни граничних розмірів платежів.

Тому пропоную поговорити про декілька не зовсім очевидних (не для всіх, лише для декого) речей, пов’язаних із аліментами та їх сплатою.

Незважаючи на те що в більшості громадян аліменти асоціюються з судовою тяганиною, Сімейний кодекс дає можливість сплачувати їх добровільно.

Крім того, кодекс дозволяє взагалі не сплачувати аліменти, щоправда, з певною обмовкою.

Так, ст. 190 передбачено право батьків за згодою органу опіки та піклування укласти нотаріальний договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухомість (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Звертаю увагу, що це працює саме описаним вище способом — має бути укладено та нотаріально посвідчено договір.

У так званих неофіційних шлюбах час від часу трапляються випадки, коли, залишаючи сім’ю, один із батьків самовіддано залишає все нажите добро своєму колишньому партнеру та дітям, не оформлюючи відповідного договору про припинення права на аліменти.

Як ви думаєте, що трапляється потім? Правильно, потім він/вона отримує звинувачення в ухиленні від виконання батьківських обов’язків/участі у вихованні дитини та позов із вимогою зі сплати аліментів та погашення боргу за минулий період.

Ще однією доволі веселою пасткою аліментів є пропозиція «відмовитися від батьківських прав». Інколи її робить один із партнерів іншому, інколи радять юристи, а подекуди горе-батьки вигадують це самі.

У багатьох людей спрацьовує логіка:

На щастя дитини, це працює дещо інакше. Позбавлення батьківських прав передбачає втрату лише прав, обов’язки — залишаються, а аліменти — це саме обов’язок.

На практиці виглядає так, що одночасно з прийняттям рішення про позбавлення батьківських прав суд ухвалює і рішення про стягнення аліментів.

Судова практика

Особистим відкриттям для мене стало рішення ВС від 18 вересня 2019 року, яке сформулювало позицію, що заборгованість зі сплати аліментів та пеня на них повинні бути сплачені в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата боржнику.

Жодних спорів щодо того, за яким курсом рахувати — на день виникнення обов’язку зі сплати чи на день винесення судового рішення. Все просто. Отримуєш заробітну плату в доларах — плати аліменти в доларах.

Сюрпризом для багатьох платників аліментів стає також позиція судів, що з доходу від відчуження нерухомого майна аліменти також стягуються.

Тобто не вийде ухилятись від сплати аліментів, розпродавши все своє майно. Нещодавно ВС підтвердив цю думку своїм рішенням у справі від 31 липня 2020 року.

Правова позиція суду у цій та подібній справах ґрунтується на ототожненні різної термінології, що застосовується в:

  • Цивільному кодексі;
  • Сімейному кодексі;
  • законі «Про виконавче провадження»;
  • постанові Кабміну 26 лютого 1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».

Це положення передбачає, що, серед іншого, аліменти, зокрема, стягуються з інших видів заробітку. Саме на це і була спрямована позиція боржника.

На його думку, дохід від продажу нерухомого майна аж ніяк не є заробітком, тому державний виконавець був не вправі звертати стягнення на такий дохід.

Водночас у статті 68 закону «Про виконавче провадження» вказано, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відбувається у разі:

  • відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах;
  • відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум;
  • виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За результатами суд вирішив, що Цивільний та Сімейний кодекси ототожнюють поняття «дохід» та «заробіток», а підзаконний нормативно-правовий акт не вправі звужувати передбачені на рівні закону положення законодавства.

Насправді в питанні аліментів виникає безліч цікавих ситуацій, наприклад, чому у найманих працівників аліменти вираховують з заробітку після відрахування податків, а у ФОПів єдинників — коли як.

І коли вже суди визначаться, чи є відсотки за депозитом доходом, що включається до загальної суми при обрахунку розміру аліментів.

Однак питань забагато, щоб хоча б згадати все.


Тому наостанок ще раз хочеться наголосити, що аліменти були вигадані мудрими мужами з метою захистити матеріальне становище дитини, а не стати черговим інструментом боротьби в міжособистісних війнах.